Алмаз Шах — символ необмеженій владі й могутності
- Алмаз Шах: камінь і його властивості
- З чого почалася історія знаменитого алмазу шаха
- Історія алмаз Шаха на сході
- Як алмаз шах потрапив у Росію?
Алмаз Шах — один із культових дорогоцінних каменів у людській історії. За свою історію діамант змінив не одного власника, які були могутніми правителями своїх країн. Алмаз Шах називають талісманом для правителів, кажуть, що він допомагає здобувати владу й утримувати її. Може це й марновірство, але історія алмазу Шаха показує, що мінерал завжди вабив можновладців. Як же склалася його історія й де перебуває алмаз шах зараз? Про все по черзі.
Алмаз Шах: камінь і його властивості
У мінералу є жовтуватий відтінок, який з’являється через наявність у кристалічній структурі волосяних тріщин з оксидами заліза. Крім цього, алмаз шах захоплює своїм блиском — діамантово правильним. Для гемологів представляє цікавість форма самоцвіту. Природне огранювання, яке здобув мінерал, нагадує восьмигранник або октаедр. Примітно, що більшість відомих в історії діамантів були частиною октаедричного кристала, як, наприклад, було із Зіркою Африки. Алмаз Шах же сам є октаедром, але з округлими ребрами. Коли знайшли самоцвіт, його вага становила 95 каратів. Після того, як мінерал здобув огранювання, вага скоротилася до 88,6 карата. Треба розуміти, що втратити настільки незначну частину під час шліфування — велике досягнення для тодішніх ювелірів. Навіть зараз обробка діаманта — копітка і складна робота, складно уявити, на які труднощі натрапляли майстри. На самоцвіті є борозна завглибшки 0,5 мм, яка була призначена для нитки. Ймовірно, передбачалося, що власники алмазу шаха будуть носити його як амулет.
Написи вказані в хронологічній черзі їхнього нанесення:
- Напис перший нанесений в 1591 на 4 грань розміром 34 мм: «Бурхан-Нізам-Шах другий. 1000 р.». Розкриває історію султана Ахмеднагарського султанату. Його правління ознаменувалося цивільною війною.
- Напис другий нанесений в 1641 році на 6 грань розміром 23 мм: «Син Джехангир-Шаха Джехан-Шах. 1051 р.». З моменту першого напису пройшло 50 років. Напис розкриває історію падишаха Імперії Бабурідів. Саме він свого часу наказав побудувати Тадж-Махал.
- Напис третій зроблено в 1824 році на 8 грань і звучить так: «Владика Каджар-Фатх-Алі шах Султан. 1242 р.». Її наказав нанести другий шах Ірану династії Каджаров на 30-річний ювілей свого правління.
Звернули увагу, що дати нанесення гравіювання не збігаються з датами на написі? Це пов’язано з тим, що написи відбувалися на основі ісламського календаря, згідно з яким літочислення починається з 16 липня 622 року н. е. в день Хіджри (великого переселення мусульман із Мекки до Медіни).
З чого почалася історія знаменитого алмазу шаха
З цієї причини приховували не тільки місцезнаходження рудників, але й будь-які відомості про видобуток алмазів. Згідно з легендою, алмаз шах знайшов якийсь молодий чоловік в 1450 році, який прогулювався уздовж річки Кістна, розташованої неподалік алмазних копалень Голконди. Хлопець подарував самоцвіт майбутньому тестеві, щоби заслужити його лояльність. Але красива легенда розбивається об фактичні відомості з мемуарів Жана-Батіста Таверньє (видатного мандрівника й торговця діамантами). Згідно з його нотаток, роботи на зазначених копальнях почалися приблизно в 1630–1660 році, тому юнак не міг знайти там самоцвіт. Голконда, про яку говорилося в легенді, була просто ринком дорогоцінних каменів.
Є інша версія історії шаха, яку дотримуються дослідники. Самоцвіт знайшли на копальні на схід від плато Декан. Цей район, який відомий родовищами алмазів, розташований від річки Пенар до річок Сон і Кен. Алмаз Шах виявився в індійського правителя. Припускають, що це може бути Умар Шайх або Бабур. Але алмаз шах не перебував довго в індійських правителів через його колір. Як уже говорилося, у діаманті простежується жовтий колір, а згідно з індуїзмом гідний короля алмаз має мати вищий показник прозорості й не мати будь-яких відливів відповідно. Придворні ювеліри оцінили його не надто високо, тому було прийнято рішення продати самоцвіт у султанат Ахмеднагар. Мусульмани високо цінували всі діаманти, незалежно від родовища, рівня прозорості або кольору.
Історія алмаз Шаха на сході
Коли алмаз перебував у дворі шаха Джахана, він наказав вирізання другого напису. Син шаха Джахана Аурангзеб встановив алмаз на вершині свого трону й оточив його рубінами та смарагдами. Потім алмаз передавався вже не настільки відомим імператорам Великих Моголів, правління яких було недовгим. У їхнє число входять Бахадур Шах, Джахандар-шах, Фаррух Сіяр. Нарешті, камінь успадкував Мухаммад Шах. Під час правління Мухаммад-шаха в 1739 році Надир-шах, великий перський цар і завойовник, вдерся в північну Індію з єдиною метою — розграбувати її багатства. Надир переміг армію Великих Моголів у Карналі в лютому 1739 року і взяв у полон імператора Мухаммад-шаха, а потім рушив у Делі. Він пограбував Делі й Агра і, врешті-решт, коли його армія покинула Делі в травні 1739 року забрав із собою здобич, яка оцінюється в 700 мільйонів рупій. Вартість пограбованого багатства була настільки величезною, що Надир-шах зміг звільнити народ Ірану від податків як мінімум на 3 роки.
Його видобуток містив кілька відомих алмазів, таких як Кох-і-Нур, Дарина-і-Нур, Нур-уль-Айн, алмаз шаха й інші, а також усипаний коштовними каменями павиний трон Шаха Джахана. Отже, Надир став новим власником, а Персія стала новим домом для алмазу Шаха. Коли Надир-шах був убитий своїми власними військами в 1747 році, більшість його скарбів було розграбовано його бунтівними військами, і вважається, що алмаз шаха був серед них. Після смерті Надир-шаха іранська держава розділилась на три менших держави: одну очолює його сліпий онук Шахрукх зі столицею в Мешхеді, другу очолює один із його вождів Каджар Мухаммад Хасан Хан Каджар зі столицею в Мазандарані, а третю — генерал Мухаммад Карім-хан Занд із династії Занд зі столицею в Ширазі. Кожен із перерахованих вище правителів мав заволодіти частиною скарбів Надир-шаха. До 1796 року з трьох менших держав переважала тільки держава, керована династією Каджарів, і його лідер Ага Мухаммад Хан Каджар захопив інші дві держави й підпорядкував всю країну своїй владі.
Шахрукх, онук Надір-шаха, був заарештований і змушений здати всі скарби, придбані в Надир-шаха, що в кінцевому підсумку призвело до його смерті. Скарби, зібрані Ага Мухаммад-ханом, містили, крім алмазу Шаха, інші відомі алмази, такі як Дарина-і-Нур і Нур-уль-Айн. Від Ага Мухаммад-хана скарби перейшли до Фатх Алі Шаха, який наказав викарбувати третє ім’я на алмазі шаха.
Як алмаз шах потрапив у Росію?
У 1826 році почалася російсько-перська війна, яка закінчилася підписанням Туркманчайського мирного договору (10 лютого 1828 року). Однак, перемир'я тривало недовго. Іранський уряд порушив умову договору, чим спричинив хвилю невдоволення з боку Російської Імперії. У 1828 році в Тегеран відправили російського дипломата Олександра Сергійовича Грибоєдова. Нам він більше відомий як письменник і автор «Лихо з розуму», але його колеги зазначали, що своєю присутністю Грибоєдов може замінити армію з двадцяти тисяч солдатів. Російського дипломата прийняли в Тегерані з пошаною, але вимоги про виконання договору спричинили невдоволення. Грибоєдов вимагав виплати контрибуції, повернення російських військовополонених додому. Англійські дипломати, які були зацікавлені в порушенні договору, налаштовували перських чиновників проти домовленостей із руськими та їхнього виконання. Аристократія й духовенство Персії, зі свого боку, зайнялися підбурюванням до нападу на російського посланника.
Крім цього, трапився ще один інцидент, який вплинув на подальший хід подій. До Олександру Сергійовичу звернувся євнух і дві фаворитки з гарему, які були родом із Вірменії, з проханням про повернення їх додому. Грибоєдов розумів, які наслідки можуть виникнути в разі заступництва, але його совість і домовленості Туркманчайської угоди дали змогу дипломату укрити їх у російському посольстві. Це дало привід для відкритого виступу проти Грибоєдова. Обурення народу дійшло до такої міри, що в мечетях Тегерана з’явилося оголошення: російський посланник порушує закони та звичаї місцевих жителів.
У лютому 1829 року натовп з’явився в посольство. Спочатку це було більше схоже на мирний протест, але випадково конвойний козак, який супроводжував Грибоєдов, вбив місцевого жителя. Після цього присутні в посольстві почали готуватися до облоги. Перси не намагалися увірватися, чого не сказати про заручників перського уряду. Бахтіарці проникли в посольство й напали на представників місії. Олександр Сергійович загинув першим. Почувши постріли всередині посольства, натовп прорвався крізь перешкоди та вбив інших.
На жаль, на цьому історія не закінчилася. Тіла членів місії поставили на карети та провезли містом. Як тільки про це дізнався імператор, він наказав припинити те, що відбувається й послати за першим секретарем. Мальцев перебував не в посольстві, а в гостях перського чиновника, що врятувало йому життя. Відповідно до джерел, перси так сильно побили дипломата, що його впізнали за старою раною на руці, яка виникла після дуелі.
У 1829 принц Хосров-Мірза підніс царю Миколі I різноманітні подарунки, щоби загладити провину. У переліку подарунків був Алмаз Шах. Отже, алмаз шах і Грибоєдов запобігли російсько-перській війні. Щоправда, на тлі трагічних подій.
Зараз Шах зберігається в Алмазному фонді Россії.